Блог
Материнство после рака молочной железы: как сохранить возможность забеременеть
Гинеколог консультирует пациентку.
Источник: Getty
"Смогу ли я родить ребенка после лечения?" – один из вопросов, которые я слышу от молодых пациенток с раком молочной железы. Для одних речь идет о первой беременности, для других – о желании иметь еще одного ребенка. Даже если конкретных планов нет, женщине важно знать, останется ли у нее такая возможность.
Далее текст на языке оригинала.
Рак грудної залози є найпоширенішим онкологічним захворюванням серед жінок у світі. Хоча ризик його розвитку зростає з віком, захворювання діагностують і в молодих жінок, які ще не реалізували свої плани щодо народження дитини.
Для багатьох жінок материнство після лікування можливе. Однак обговорювати збереження фертильності – здатності завагітніти – бажано ще до початку протипухлинної терапії. Це дає змогу завчасно оцінити ризики та розглянути доступні методи збереження яйцеклітин або ембріонів.
Як лікування впливає на здатність завагітніти
Не всі методи лікування раку грудної залози однаково впливають на репродуктивне здоров’я. Значний ризик пов’язаний із хіміотерапією: деякі препарати можуть пошкоджувати фолікули яєчників і зменшувати оваріальний резерв – запас яйцеклітин.
Наслідки залежать від віку жінки, препаратів та їхніх загальних доз, а також від початкового стану яєчників. Тому однакове лікування може по-різному впливати на репродуктивні можливості різних пацієнток.
У частини жінок після хіміотерапії менструальний цикл відновлюється. Це позитивна ознака, проте повернення менструацій не гарантує, що здатність завагітніти повністю збереглася.
Окреме питання – лікування гормонозалежного раку грудної залози. Після основного етапу таким пацієнткам часто призначають ендокринну терапію на п’ять–десять років. Під час приймання цих препаратів вагітність протипоказана, а за роки лікування природна фертильність може знижуватися через вік.
У певних випадках лікарі можуть розглянути тимчасову перерву в ендокринній терапії для планування вагітності. Це індивідуальне рішення, до якого ми ще повернемося.
Що можна зробити до початку лікування
Вибір методу збереження фертильності залежить від віку пацієнтки, стану її яєчників, особливостей захворювання та часу до початку терапії. Онколог і репродуктолог мають узгодити ці дії з планом лікування раку.
1. Заморожування яйцеклітин
Перед хіміотерапією жінка може пройти контрольовану стимуляцію яєчників. Після цього яйцеклітини отримують і заморожують – кріоконсервують – для можливого використання в майбутньому.
Сучасні протоколи дозволяють починати стимуляцію незалежно від дня менструального циклу. Це допомагає скоротити очікування, але можливість проведення процедури та її терміни потрібно погоджувати з онкологом.
Для пацієнток із гормонозалежним раком грудної залози можуть застосовувати протоколи з летрозолом, який допомагає обмежити підвищення рівня естрогенів під час стимуляції.
2. Заморожування ембріонів
У цьому випадку отримані яйцеклітини запліднюють, а сформовані ембріони заморожують для подальшого використання. Вибір між збереженням яйцеклітин та ембріонів обговорюють із репродуктологом з урахуванням обставин і побажань жінки.
3. Збереження тканини яєчника
У певних клінічних ситуаціях можна розглянути заморожування тканини яєчника. Метод передбачає хірургічне отримання тканини та потребує окремої оцінки показань і ризиків.
4. Медикаментозне пригнічення функції яєчників
Під час хіміотерапії можуть застосовувати препарати, які тимчасово пригнічують роботу яєчників, зокрема гозерелін або трипторелін. Їх використання може зменшувати ризик передчасної недостатності яєчників після лікування.
Однак цей підхід не замінює заморожування яйцеклітин, ембріонів або тканини яєчника. Його можуть використовувати як додатковий захід. Жоден із методів не гарантує майбутньої вагітності, але вони можуть розширити репродуктивні можливості жінки.
Чи можна планувати вагітність після лікування
Для багатьох пацієнток – так. Проте універсального терміну, після якого можна планувати вагітність, немає.
Рішення залежить від стадії та біологічних особливостей пухлини, проведеного лікування, ризику рецидиву й стану здоров’я жінки.
Тривалий час особливе занепокоєння викликала вагітність після гормонозалежного раку грудної залози через значні гормональні зміни під час виношування дитини.
Важливі дані надало міжнародне дослідження POSITIVE. Воно вивчало, чи можна у відібраних пацієнток тимчасово перервати ендокринну терапію, щоб спробувати завагітніти.
Перші результати опублікували у 2023 році в журналі The New England Journal of Medicine. У дослідженні взяли участь 516 жінок віком до 42 років включно з гормонозалежним раком грудної залози ранніх стадій. Перед перервою вони отримували ендокринну терапію протягом 18–30 місяців.
Серед учасниць, щодо яких були доступні дані про вагітність, приблизно 74% завагітніли, а майже 64% народили щонайменше одну живу дитину. За початковий період спостереження дослідники не виявили підвищення частоти повернення раку або появи нового інвазивного раку грудної залози порівняно із зовнішньою контрольною групою. Водночас ці результати потребували подальшого тривалого спостереження.
Це дало наукове підґрунтя для обговорення тимчасової перерви в лікуванні з окремими пацієнтками. Самостійно припиняти ендокринну терапію не можна: можливість перерви, її тривалість і повернення до лікування узгоджують з онкологом.
Якщо рак діагностували під час вагітності
Це інша клінічна ситуація, проте й тут онкологічний діагноз не означає автоматичної необхідності переривання вагітності.
Тактика залежить від її терміну, стадії захворювання та характеристик пухлини. Хірургічне лікування за відповідних показань може проводитися під час вагітності, а деякі схеми хіміотерапії – після завершення першого триместру.
Водночас низку методів, зокрема ендокринну терапію та HER2-таргетне лікування, відкладають через ризики для плода. План допомоги має спільно визначати команда онкологів та акушерів-гінекологів.
Коли звертатися до репродуктолога
Найкраще обговорити це з онкологом одразу після встановлення діагнозу, до початку лікування, яке може вплинути на фертильність. Навіть якщо жінка ще не визначилася, чи хоче мати дітей, консультація допоможе зрозуміти можливості та зробити усвідомлений вибір.
Під час розмови з лікарем варто запитати:
- Як призначене лікування може вплинути на мою здатність завагітніти?
- Чи потрібна мені консультація репродуктолога до початку терапії?
- Які методи збереження фертильності можна розглянути в моєму випадку?
- Чи є час для відповідних процедур?
- Коли й за яких умов можна буде повернутися до планування вагітності?
Рекомендації Американського товариства клінічної онкології – ASCO, оновлені у 2025 році, – передбачають оцінювання репродуктивних ризиків і обговорення можливостей збереження фертильності до початку протипухлинного лікування.
Медицина змінюється – наші уявлення також мають змінюватися
За останні десятиліття підходи до лікування раку грудної залози суттєво розвинулися. Раніше виявлення захворювання, нові препарати та добір терапії відповідно до особливостей пухлини покращили перспективи багатьох пацієнток. Разом із цим дедалі більше уваги приділяють якості життя після лікування, зокрема можливості мати дітей.
У 2006 році американська дослідниця Тереза Вудрафф запропонувала термін "онкофертильність", який поєднав онкологію та репродуктивну медицину. Цей напрям виник із потреби допомагати людям зберігати репродуктивні можливості попри онкологічне захворювання та його лікування.
Відтоді вдосконалилися технології заморожування яйцеклітин та ембріонів, розвинулися методи збереження тканини яєчника. Протоколи стимуляції стали гнучкішими, а дослідження дали більше даних для планування вагітності після лікування. Змінюється й сама організація допомоги: онколог і репродуктолог можуть завчасно узгоджувати свої дії.
Тому уявлення, сформовані 20–30 років тому, не повинні визначати, як ми сприймаємо діагноз сьогодні.
Переконання "після раку народжувати не можна" або "лікування обов’язково позбавить можливості мати дітей" не враховують ані сучасних можливостей, ані відмінностей між клінічними ситуаціями.
Це не усуває ризиків і не дає однакових шансів усім. Але дає підстави обговорювати майбутнє з лікарем, спираючись на актуальні знання. Застарілі страхи не мають змушувати жінку відмовлятися від своїх планів ще до того, як вона дізнається про доступні можливості.
Наше головне завдання – ефективно лікувати онкологічне захворювання. Водночас уже на початку цього шляху ми маємо думати про життя після лікування – і про місце, яке в ньому може посісти материнство.
По всем вопросам можете обращаться в клинику Weizmann Israeli в Киеве.
Важно: мнение редакции может отличаться от мнения автора. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Подробнее о редакционной политике OBOZ.UA – по ссылке...
Читайте нас в Telegram и Viber или скачайте приложение