Хвороба Альцгеймера, ожиріння і старіння починаються не там, де ми думаємо. Інтерв’ю з докторкою Еліною Крістіан

Чому одні люди у 70 років бігають марафони, а інші вже у 50 мають діабет, ожиріння, проблеми із серцем і постійну втому? Чи можна впливати на швидкість старіння? Наскільки довголіття залежить від генетики, а наскільки – від способу життя? І чому медицина дедалі частіше говорить не про лікування хвороб, а про контроль та управління над процесами старіння, особливо прискореного?

На ці та інші запитання відповідає Еліна Крістіан – професорка, докторка медичних наук, одна з українських дослідниць, яка спеціалізується на питаннях метаболічного здоров’я, захворювань печінки, мікробіому та медицини довголіття.

Це перша розмова із серії інтерв’ю про менеджмент старіння. Ми говоримо про те, чому печінка може бути одним із головних органів довголіття, як приховане запалення прискорює старіння, чому мікробіом називають "новим" віртуальним органом людини та чи справді препарати на кшталт семаглутиду чи тирзепатиду можуть впливати не лише на вагу, а й на тривалість життя.

У наступному інтерв’ю ми детально поговоримо про менеджмент ожиріння – одну з найбільших медичних проблем XXI століття, яка напряму впливає на ризики виникнення інфаркту, інсульту, діабету, онкологічних захворювань й передчасного старіння.

Медицина ще не навчилася дарувати безсмертя, але вже вміє сповільнювати старіння

– Путін і Сі нещодавно говорили про досягнення медицини у продовженні життя. На вашу думку, що сьогодні медицина реально може з погляду довголіття?

– Так, дійсно, такий уривок їхньої розмови потрапив у публічний простір. І особливо це стосується диктаторів, які хочуть фанатично жити довго, щоб мати можливість й далі управляти.

Медицина довголіття зараз дуже активно розвивається. І це закономірно: кожна людина – не лише багата – хоче жити не просто довго, а якісно. Щоб у 70 років мати енергію, рухатися, подорожувати, а хтось – навіть пробігти марафон.

Але довголіття – це не лише гроші, біотехнології, й не фанатичне дотримання здорових звичок. Усе має бути в міру. Людина повинна насолоджуватися життям – і це також допомагає жити довше.

Подивіться на довгожителів із так званих "блакитних зон" – Японії, Середземномор’я, зокрема – Сардинії, Окінави. Їхнє довголіття пояснюється не лише якісною їжею й активністю. Там дуже важливі соціум, спілкування, радість від життя. Мабуть, це одна з основних речей, які впливають на тривалість життя.

З іншого боку, західні країни вкладають величезні гроші в дослідження старіння. Той самий Amazon і пов’язані з ним структури інвестують мільярди доларів у діагностику старіння, розробку нових препаратів, технології продовження життя.

Є багато перспективних напрямів: генна інженерія, репрограмування клітин, стовбурові клітини, пептидна терапія, трансплантологія, біопринтинг органів. Але всюди є свої "за" і "проти".

Я дуже рада, що в Україні після змін у законодавстві трансплантація справді зробила крок уперед і вже реально продовжує людям життя.

– Ми говоримо про трансплантацію з метою заміни хворих органів?

– Так. Сьогодні трансплантація – це насамперед лікування важких захворювань: цирози, важкі травми, термінальні ураження органів. Ні з аконі, ні в практиці не існує поняття "пересадити печінку, нирки чи серце, щоб помолодшати".

Були спроби за допомогою генної інженерії чи біопринтингу надрукувати здорову печінку або нирку. Поки що цього зробити не вдалося. Біопринтинг – один із перспективних методів, але він ще не став реальним інструментом масового продовження життя.

Те, що реально вже сьогодні – це сповільнення прискореного старіння. Люди не хочуть чекати 50 років, поки наука винайде "ліки від старості". Вони прагнуть жити якісніше вже зараз.

Прискорене старіння – це коли людина має ожиріння та його наслідки, жирову хворобу печінки, цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, неврологічну симптоматику, навіть важку депресію. Усе це пришвидшує старіння. І сьогодні є методи, які можуть цей процес сповільнити.

Був, наприклад, дуже скандальний напрям – парабіоз, тобто переливання елементів молодої крові. На тваринах, зокрема, на щурах, це давало ефект: у старих щурів покращувалися функції тканин. Але на людях доказової й безпечної практики немає. Такі експерименти викликали багато етичних питань.

– На тваринах це працювало?

– На пацюках – так. На людях доказової інформації немає.

Є також клініки, зокрема і в Україні, куди приїжджають платоспроможні люди. Наскільки я розумію, там використовують стовбурові клітини, екзосоми, пептиди та інші біотехнології. В основному, ці технології скеровані на омолодження ззовні і не враховують стан організму зсередини, тим паче, стан мікробіому, а іноді можуть ще і нашкодити, спровокувавши розвиток безконтрольного ділення клітин.

Пептиди зараз справді дуже популярні. До речі, вони є і в деяких лікарських препаратах.

– Пептиди – це, умовно, складова "Оземпіка"?

– Так, "Оземпік" – це препарат на основі семаглутиду, агоніста GLP-1. Він впливає на відчуття насичення, зменшує моторику шлунка, працює через центральні механізми регуляції апетиту, знижує тягу до їжі.

Семаглутид зараз часто відносять до препаратів, які можуть впливати на довголіття. Я була на LongevitySummit у Женеві, де зібралися провідні експерти з медицини довголіття. Там групу препаратів GLP-1, а також нові подвійні й потрійні агоністи, активно обговорювали саме в контексті довголіття.

І це логічно. Коли ми лікуємо ожиріння, людина знижує вагу – і в неї зменшуються ризики серцево-судинних захворювань, діабету, інсульту, інфаркту. Іноді після зниження ваги ми навіть скасовуємо препарати від діабету, бо людина досягає компенсації.

Ці ліки справді можуть рятувати життя тим, кому вони показані. Бо від ожиріння люди помирають: від серцево-судинних ускладнень, інсультів, інфарктів та інших хвороб.

Я думаю, медицина довголіття – це медицина майбутнього. Ми вже можемо частково контролювати тривалість і якість життя. Людина потенційно може якісно прожити 120 років. Деякі вчені говорять навіть про 130-150. Я реалістично кажу про 120. Але головне питання – не скільки, а як ми будемо жити.

Біологічний вік важливіший за паспортний: що насправді змушує нас старіти

– Як визначили ці 120 років?

– Це простежили демографи. Насправді, є хронологічний вік – той, що записаний у паспорті. А є біологічний вік – він показує, наскільки якісно працюють органи й системи організму.

Дуже часто хронологічний та біологічний вік не збігаються. Якщо біологічний вік менший за паспортний – це хороший показник. Це означає, що людина старіє повільніше. Є різні методики оцінки біологічного віку. Навіть апарати біоімпедансного аналізу можуть давати приблизну оцінку. Наприклад, мій біологічний вік на 16 років менший за хронологічний.

Тому дуже важливо стежити за композицією тіла: щоб не переважав жир, особливо вісцеральний – той, що накопичується навколо внутрішніх органів. Саме він погіршує роботу печінки, підшлункової залози, серця, нирок.

– Чому біологічний вік випереджає хронологічний? Ви вже сказали про зайву вагу. Які ще можуть бути причини?

– Насамперед – вісцеральний жир. Далі – м’язи. З віком розвивається саркопенія, тобто втрата м’язової маси. У жінок після менопаузи ця проблема посилюється через гормональні зміни: більше накопичується жирова тканина, втрачаються м’язи. Це критичний період, коли потрібно особливо стежити за собою.

Дуже важлива функція печінки. Печінка – це наш головний біохімічний завод. Вона виводить токсини, метаболіти гормонів, ксеноестрогени, речовини із зовнішнього середовища. Якщо в цьому "заводі" не працює хоча б один "цех", процес детоксикації йде неправильно.

Я вважаю печінку одним із головних органів довголіття. Вона – як диригент, який керує оркестром метаболізму.

Мене часто питають: "Я на дієті, ходжу в зал, але вага не знижується. Чому?" Я кажу: давайте перевіримо функцію печінки, зробимо біохімічний аналіз. І дуже часто, коли ми покращуємо роботу печінки, вага починає знижуватися.

Далі – вуглеводний обмін. Треба контролювати не лише глюкозу, а й інсулін, індекс HOMA-IR, який показує, чи є інсулінорезистентність. Інсулінорезистентність спричиняє приховане, стерильне запалення. А це один із механізмів прискореного старіння.

– Що таке стерильне запалення?

– Це запалення без інфекційного агента. Зазвичай ми думаємо, що запалення викликає вірус, бактерія чи грибок. А тут збудника немає, але запальний процес в організмі триває.

Це називають inflammaging – запалення, пов’язане зі старінням. Якщо ми його зупиняємо, можемо сповільнити старіння. Це лише один із механізмів, але дуже важливий.

Усе починається з накопичення продуктів глікації.

Простими словами: коли людина вживає багато солодкого, фруктози, солодких напоїв, енергетиків, соків, соусів, випічки з рум’яною скоринкою, в організмі накопичуються продукти глікації. Це коли білок зв’язується з вуглеводом і утворює майже нерозривний зв’язок.

Ці продукти глікації руйнують колаген, старять шкіру, погіршують стан судин і тканин. Я бачу на прийомі: люди з підвищеним глікованим гемоглобіном, цукром і надмірною вагою часто виглядають на 10-15 років старшими. Це і є наслідок накопичення продуктів глікації.

– Що ще прискорює старіння?

– Незбалансоване та шкідливе харчування. Якщо людина не вживає достатньо клітковини, страждає мікрофлора кишечника. А клітковина – це їжа для корисних бактерій і важливий елемент детоксикації.

Надлишок простих вуглеводів, цукру, фруктози – прискорює старіння. Надлишок смаженого, трансжирів, червоного м’яса – також.

Коли я на лекціях говорю про червоне м’ясо, мене не дуже люблять. Але надмірне вживання червоного м’яса й справді підвищує ризик раку кишечника й зменшує різноманітність корисної мікрофлори. Тому все має бути в міру.

– А як же білок, на який багате мʼясо?

– Білок можна отримувати з різних джерел. Після 40 років я рекомендую червоне м’ясо приблизно раз на тиждень. Краще – індичка, органічна курка, яйця, риба, бажано дика.

Є й рослинні джерела білка: сочевиця, зелений горох, квасоля. Наша українська квасоля – прекрасний продукт. Той самий борщ можна зварити з квасолею. Буряк містить бетаїн, корінь селери – епігенін. Епігенін відносять до речовин з потенційною сенолітичною дією.

Сенолітики – це речовини, які допомагають виводити старіючі клітини. Але найпростіший сенолітик – це правильне харчування з достатньою кількістю харчових волокон. Воно однозначно впливає на тривалість життя.

– Якщо узагальнити: яка частка способу життя, генетики й медицини у стані організму?

– Приблизно 50-60% – це спосіб життя. Близько 10% – генетика.Ще приблизно 20% – фактори зовнішнього середовища.Близько 10- 20% – медицина: чек-апи, скринінги, профілактика.

Тобто дуже багато справді в наших руках. Єдине, що сьогодні не повністю в наших руках, – це повітря, яким ми дихаємо. В Україні прекрасна природа, земля, водойми, але через війну ми маємо продукти горіння, вибухів, мастильних матеріалів. Це негативно впливає на організм. Тому я завжди кажу пацієнтам: якщо є можливість, виїжджайте на свіже повітря, дайте організму більше кисню.

– Хронічний стрес також впливає на старіння?

– Це, мабуть, одна з головних причин прискореного старіння українців. Небезпека в тому, що стрес діє навіть підсвідомо. Людині здається, що вона справляється, але організм усе одно живе в напрузі.

Я рекомендую шукати власні способи відновлення. Комусь допомагає йога, комусь – тварини, риби, прогулянки, контакт із природою, робота з психологом. Іноді потрібна допомога психіатра й антидепресанти – якщо є показання.

Я, наприклад, цікавлюся камінням – не дорогоцінним, а різними мінералами, зокрема, українськими. Лабрадорит, сердолік, аметист, бурштин – це мене психологічно відновлює. Кожен має знайти свою "нішу", яка дає радість і заспокоєння.

– Печінка, за вашими словами, один із головних органів довголіття. На чому побудована ваша концепція Liver Longevity?

– Печінка виконує понад 500 функцій. Жоден інший орган не має такого функціонального навантаження. Це найбільша залоза нашого організму.

Від функціональності печінки залежить робота серця. Наприклад, ожиріння печінки може призвести до серцево-судинних проблем.

Від печінки залежить і мозок. При порушенні її функції можуть страждати пам’ять, увага, когнітивні функції. Є дані, що стан печінки пов’язаний із ризиками хвороби Альцгеймера. А хвороба Альцгеймера – це вікасоційоване захворювання, яке різко погіршує якість старіння.

Якщо ми підтримуємо функцію печінки, не допускаємо її ожиріння, контролюємо накопичення тригліцеридів у гепатоцитах, ми знижуємо ризик фіброзу, цирозу й інших ускладнень.

Печінка також відповідає за фактори згортання крові, бере участь у синтезі білка. Якщо нормально синтезується білок – менший ризик саркопенії. Коли я працюю із саркопенією, завжди звертаю увагу на функцію печінки.

Крім того, печінка – імунний бар’єр. Клітини Купфера затримують токсини, алергени, речовини, які надходять із кишківника через ворітну вену.

І ще важливо: печінка – єдиний орган, який має потужну здатність до регенерації. Якщо ми даємо їй "матеріал" для відновлення, вона може відновлюватися.

– Що таке "матеріал для регенерації"?

– Насамперед, збалансоване харчування, достатня кількість амінокислот, таких як S- аденозіл метионін, пролін, N-ацетил-цистеїн, вітамінів і кофакторів для фаз детоксикації. Дуже важливі вітаміни групи B, зокрема, B12, вітамін C. Частину можна отримати з продуктів, але з віком цього часто недостатньо. Тому іноді потрібна нутритивна підтримка – якісні харчові добавки.

– Крім того, менше шкідливої їжі й алкоголю?

– Так. Алкоголь – це зло для печінки. Безпечної дози алкоголю фактично не існує. Є міф про користь червоного вина через ресвератрол. Ресвератрол – це природна рослинна речовина з групи поліфенолів. Він міститься у винограді, шкірці червоного винограду, ягодах, арахісі, какао. Йому приписують антиоксидантну й протизапальну дію, тому його часто згадують у темі довголіття.

Але краще з’їсти ягоди – лохину, чорницю – які ще містять, крім ресвератролу, корисніший птеростильбен й отримати корисні речовини без алкоголю, тобто – без токсинів.

Один келих вина раз на тиждень, можливо, не завдасть великої шкоди. Але келих щодня, а тим більше міцні напої – це вже шкідливо. Найнебезпечніші для печінки саме міцні алкогольні напої.

– Які симптоми можуть підказати людині, що з печінкою щось не так?

– Печінка зазвичай не болить. Якщо болить у правому підребер’ї – це не завжди печінка.

Часто все починається зі слабкості, незрозумілої втоми. Людина прокидається і відчуває, ніби не спала. Хочеться полежати після їжі. Це може бути так звана гепатогенна втома. Вона не лікується енергетиками чи антидепресантами. А лікується спеціальними формами сублінгвальними S-аденозил метионіну

Може бути здуття живота, метеоризм. Пізніше – важкість у правому підребер’ї, коли печінка вже збільшена. Можуть спостерігатися гіркота у роті, свербіж шкіри, пожовтіння склер, а у важких випадках – шкіри.

Іноді перші сигнали видно на шкірі: себорейний дерматит, судинні зірочки, почервоніння обличчя, ксантелазми – жирові відкладення біля очей, які можуть свідчити про порушення обміну холестерину й тригліцеридів.

У такому разі варто звернутися до гастроентеролога або хоча б терапевта, зробити печінкові проби, біохімічний аналіз крові та УЗД.

– Ви багато говорите про жирову хворобу печінки. Чому вона настільки небезпечна?

– Жирова хвороба печінки росте у світі майже геометрично і поширюється як епідемія. За різними даними, її поширеність у деяких регіонах уже сягає понад 30%. Це фактично третина населення.

Спочатку це здається простим стеатозом: ну, трохи жиру в печінці. Але якщо понад 5% клітин печінки містять жир – ми вже говоримо про стеатоз.

Якщо людина нічого не робить, продовжує пошкоджувати печінку фруктозою, алкоголем, надмірною їжею, стресом, безконтрольним прийомом ліків, приєднується запалення. Це вже стеатогепатит.

Люди часто лякаються слова "гепатит", бо думають лише про вірусні гепатити. Але стеатогепатит – це запалення через жир.

Якщо й на цьому етапі нічого не робити, запалення поглиблюється, пошкоджуються мітохондрії – енергетичні станції клітин. Розвивається фіброз, печінка втрачає функції. Це може призвести до цирозу й навіть раку печінки.

Але важливо: стеатоз дуже добре лікується. І навіть ранній фіброз може бути зворотним.

– Окремо треба буде дати читачам список аналізів, на які варто звернути увагу.

– Так, можна зробити два списки: базовий і розширений. До базового обов’язково додати УЗД.

Печінка – диригент довголіття: чому від неї залежать мозок, серце і швидкість старіння

– Ваша улюблена тема – мікробіом і кишківник. Чому він такий важливий для довголіття?

– Мікробіом зараз вважають фактично новим віртуальним органом людини. Це не лише бактерії. Це бактерії, віруси, археї, гриби – цілий комплекс. У людини він може важити приблизно 2-3 кг.

Мікробіом впливає на енергозабезпечення, жировий і вуглеводний обмін, імунітет, поведінку, настрій і навіть сон. Є дослідження, які показують зв’язок між мікробіотою і біоритмами сну.

З віком, після хвороб, після антибіотиків різноманіття мікробіому зменшується. Саме тому я дуже проти безконтрольного призначення антибіотиків. Навіть один курс може знищити корисні штами бактерій.

– А іноді люди проходять важкі курси антибіотиків по місяцю.

– Так. І потім з’являються алергії, аутоімунні захворювання, проблеми з кишківником. Якщо різноманіття мікробіоти втрачено, харчові волокна нормально не перетравлюються. З’являються здуття, закрепи, діарея.

Корисні бактерії під час перетравлення клітковини виробляють бутират, ацетат і пропіонат. Це коротколанцюгові жирні кислоти – речовини, які можна назвати речовинами довголіття.

Бутират підтримує енергію клітин кишківника. Якщо його немає, кишківник стає проникним – так званий "дірявий кишківник". Токсини, ендотоксини, алергени потрапляють у кров і можуть викликати слабкість, втому, алергії, аутоімунні реакції.

Мікробіом також пов’язаний із настроєм. Деякі бактерії беруть участь у синтезі речовин, які впливають на серотонін, ГАМК, триптофан. Тому від кишківника справді залежить і психоемоційний стан.

Є ще одна дуже цікава бактерія – Akkermansiamuciniphila. Я називаю її "таємною бактерією довголіття". Вона підтримує слизовий бар’єр кишківника. Якщо її мало, зростає ризик метаболічних і запальних порушень.

Лактобактерії також дуже важливі. Вони беруть участь у засвоєнні заліза та мікроелементів. Іноді незрозумілий залізодефіцит може бути пов’язаний із проблемами мікробіому.

Довгожителів об’єднують не гени, а мікробіом

– Тобто мікробіом – це наш другий мозок?

– Навіть більше. Мікробіом містить величезну кількість генів – більше, ніж власне організм людини. І він може впливати на експресію наших генів.

Вчені досліджували довгожителів із "блакитних зон" – Сардинії, Окінави та інших регіонів. Вони думали, що головне – генетика. Але не знайшли універсальних "генів довголіття". Натомість побачили, що у довгожителів зберігалося різноманіття мікробіому.

А мікробіом дуже залежить від харчування. Особливо – від клітковини. Клітковина – це все для мікробіому.

– Клітковина – це зелень?

– Це зелень, складні вуглеводи, насіння чіа, псиліум, топінамбур, буряк, селера, пастернак, гречка, овес, бобові. Ми все це маємо в українському раціоні.

– Як перевірити баланс мікробіому?

– Найякісніший метод – секвенування мікробіому. Це дорогий аналіз, але він дає багато інформації, особливо якщо робиться разом із визначенням метаболітів.

На першому етапі можна користуватися і простішими аналізами, наприклад, бакпосівом на дисбактеріоз. Він не такий точний, але іноді допомагає.

Але важливо: жоден пробіотик, пребіотик чи метабіотик не працюватиме без достатньої кількості клітковини. Бактеріям потрібна їжа.

Якісний пробіотик має містити конкретно підписані штами бактерій. Якщо на упаковці не вказано штам – я б не дуже довіряла такому препарату.

Є сучасні синбіотики й метабіотики, де поєднують бактерії, лізати бактерій, інулін, лактулозу, олігосахариди або бактеріальні метаболіти. Є бактеріофаги – вони можуть діяти на патогенну мікрофлору без знищення корисних бактерій.

Є перспективний напрям – фекальна трансплантація. Раніше її робили через пряму кишку, зараз у деяких країнах є капсули. В Україні таких капсул поки що немає. Але це не метод "для омолодження", а лікувальний напрямок із чіткими показаннями.

– Усі говорять про дефіцит білка, але мало хто говорить про дефіцит клітковини.

– А дефіцит клітковини є майже в усіх. Люди її просто не доїдають. Я, наприклад, готую собі грецький йогурт без цукру, додаю ягоди, лохину, ложечку чіа. Але цього замало, тому ще мають бути гречка, буряк, пастернак, зелень, бобові.

Насіння льону також корисне, але його краще вживати окремо від препаратів заліза, бо воно може зменшувати всмоктування. І не постійно, а курсами, з перервами.

Треба знати список аналізів для перевірки мікробіому.

Медицина майбутнього і п’ять правил для тих, хто хоче бути активним у 70 і в 90 років

– Що нас чекає через 10-15 років? Як технології вплинуть на довголіття?

– Я думаю, технології допоможуть нам жити якісніше й сповільнювати старіння. Буде більше доказів щодо стовбурових клітин, але їх треба дуже уважно вивчати, бо є ризики, зокрема, онкогенні.

Біопринтинг органів – дуже перспективний напрям. Тканини вже друкують, і я думаю, що з часом це стане ближче до практики.

Пептидна терапія вже є. Сенолітики – препарати, які допомагають виводити старіючі клітини – також є і далі напрям геропротекторів розвивається.

Дуже важливою буде діагностика. Ми зможемо раніше виявляти ризики хвороби Альцгеймера, інсульту, інфаркту. Наприклад, уже зараз можемо оцінювати гомоцистеїн як маркер серцево-судинного ризику і коригувати його.

Я думаю, найближчими роками будуть нові успіхи в лікуванні хвороби Альцгеймера, ожиріння, метаболічних порушень. Але важливо: ліки мають отримувати ті, кому вони справді потрібні.

– Уявіть, що до вас прийшов 50-річний українець і каже: "Я хочу в 90 років ходити, танцювати, а може, й бігати марафон". Які п’ять речей ви йому порадите?

– Перше – біочекінг. Я так називаю оцінку біомаркерів здоров’я. Потрібно зрозуміти, на якому рівні зараз організм.

50 років – це ще молодий вік. Але хтось у 50 активний і здоровий, а хтось уже приходить після інсульту. Тому спочатку – обстеження.

Далі – розбір харчування, навіть можу призначити DNA харчування, фізична активність, сон із правильними біоритмами, ментальне здоров’я, соціум. Дуже важливо, у якому середовищі живе людина, які в неї емоції, чи є в житті сенс і позитив.

– Тобто, власна наша агресія також нас отруює?

– Так, але агресія іноді може бути симптомом захворювання. Людина не завжди це контролює. Дратівливість може бути пов’язана навіть із кишківником.

Я бачу це на практиці: коли ми лікуємо кишківник, підтримуємо мікробіом, іноді людина приходить на наступний прийом уже зовсім іншою – спокійнішою, з кращим настроєм. Тобто якість життя напряму пов’язана з фізіологією.

– Якщо наші нащадки через 50 років відкриють підручники історії медицини, які головні помилки у ставленні до здоров’я вони побачать у нашому часі?

– Перше – відсутність культури турботи про себе. У нас є культура їжі, застілля, спілкування. Але культури профілактики й превентивної медицини майже немає.

Друге – слабкий контакт між лікарем і пацієнтом. У медицині є пропедевтика – мистецтво збору анамнезу. Це коли лікар не просто питає: "На що скаржитесь?", а розпитує історію життя: дитинство, хвороби, операції, спадковість, харчування, роботу, стрес, умови життя. Це може займати 45 хвилин або годину. Але саме так лікар не пропускає ризики.

Третє – люди звертаються до лікаря тільки тоді, коли вже болить. Частково це через зайнятість, частково – через відсутність навчальних програм із медицинидовголіття.

Четверте – у лікарів часто немає мотивації займатися профілактикою. У державній системі на це майже немає часу й механізмів. У приватній медицині це працює краще, бо там більше уваги до індивідуального та персоналізованого підходу.

І п’яте – хронічний стрес, який зараз прискорює старіння українців. Ми ще не до кінця усвідомлюємо, як сильно війна, тривога, забруднення повітря, нестача сну й постійна напруга впливають на наше здоров’я.

Але навіть за цих умов багато залежить від людини:

• харчування,
• рух,
• сон,
• мікробіом,
• ​печінка,
• профілактичні обстеження та вживання геропротекторів,
• ментальне здоров’я.

Це і є основа довголіття.

ДОДАТКОВО

Обстеження для контролю функцій печінки (базові):

• Печінкові проби, які включають: фракції білірубіну, АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ
• Тригліцериди, ліпопротеїни високої щільності
• Глікований гемоглобін та індекс Хома
• Загальний аналіз крові з тромбоцитами
• УЗД органів черевної порожнини
• Виміряти окружність талії. Для європейців норма – до 94 см (чоловіки) та до 80 см (жінки).
• Виміряти артеріальний тиск – норма до 130/85 мм.рт.ст
• Зробити дуже простий і дешевий у використанні тест FIB-4, щоб виключити, що не має ще фіброзу печінки. Він ключає в себе прості показники: вік, тромбоцити, АЛТ, АСТ. Їх можна здати в будь якому закладі і підставити в калькулятор.

Розширені показники функцій печінки:

• Біохімічний аналіз крові: Білірубіни фракції, АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ, ЛДГ, альбумін, загальний білок, сечова кислота, цистатин С
• Аміак плазми
• Феритин, церулоплазмін
• Гомоцистеїн
• Ліпідограма розширена з альфа протеїном та аполіпопротеїном В
• Глікований гемоглобін та індекс Хома
• ТТГ, Т4 вільний
• Загальний аналіз крові розширений
• С реактивний протеїн
• НВsAg, сумарні anti HBcorAg? HCV імуноблот
• ANA високоспецифічні, AMA, AMA-M2, LC-1, SLA, LKM-1
• УЗД органів черевної порожнини з еластографією та стеатометрією або з Фіброскан

Список аналізів для перевірки мікробіому:

• Секвенування нового покоління ( NGS) – показує баланс хороших та поганих бактерій, різноманітність мікробіому, а також здатність розщеплювати клітковину.

• Аналіз на метаболіти мікробіому, аби знати, що вони виробляють, наприклад ацетат, пропіонат та бутират, специфічні жирні кислоти.
• Можна визначити органічні кислоти в сечі, що покажуть надлишок, наприклад грибів.
• Маркери запалення в кишечнику та проникності – це фекальний кальпротектин, зонулін, лактоферин.