Блог | Рубці після пластичної операції. Відверто про те, чого бояться пацієнти

Перше, що виникає в уяві при слові "рубець" — брутальний шрам на обличчі Жофре чи посмішка Гуимплена. Щось, що ми колективно погодилися вважати допустимим для маскулінного воїна, але — нібито — обов’язково спотворює всіх інших.

У пластичній хірургії тема післяопераційних рубців залишається однією з найбільш чутливих. У своїй практиці я не зустрічав жодного пацієнта, який би не переймався цим питанням. А чи буде рубець великим? Чи буде його видно? Як він виглядатиме? І питання, від якого моє лікарське око починає легенько смикати: а можна не шити, а просто заклеїти?

Особливо багато тривоги виникає, коли йдеться про операції на обличчі.

У цій статті я чесно та відверто відповім на всі ці запитання. Адже ми боїмося лише того, чого не розуміємо. Тож давайте розберемося.

Рубців не уникнути - але це не проблема

Головне одразу: повністю уникнути рубців після пластичної хірургії неможливо. Де є надріз — там буде рубець. Це не алхімія, а проста анатомія.

Хороша новина: при правильному підході рубці не впливають на естетику. Найчастіше їх практично не видно — хіба що під мікроскопом або під камерою блогера з 250-кратним зумом для TikTok.

Рубці — як податкова декларація: уникнути не можна, але при грамотному супроводі вони не створюють клопоту.

Що таке рубець і чому він узагалі з'являється

Рубець — не кара за втручання в тіло, а природний фінал складного процесу загоєння.

Щойно порушується цілісність шкіри, організм запускає багаторівневу програму відновлення: утворюється кров’яний згусток, далі формується нова сполучна тканина, виробляється колаген — природний каркас шкіри.

Чим менша травма — тим менш помітний слід. Але сам процес формування рубця відбувається завжди.

Без рубців — немає хірургії

Щоб провести будь-яку пластику — потрібен доступ. Хірургія без розсічення тканин — це або фантастика, або маркетингова казочка для YouTube Shorts.

Розрізи — це не просто "кроїти", а обережно відкривати. Хірург працює як ювелір: планує лінії, обирає зони, де шви будуть непомітними, враховує напрямок натягу тканин. Ми ніколи не "просто зашиваємо" — ми орієнтуємо шви під анатомічні лінії шкіри.

Деколи пластичний хірург обходиться без скальпеля. Під час ліпосакції або ліпофілінгу ми працюємо через мікро канюлі — тонкі трубки, які вводяться через проколи діаметром 2–3 мм. Після загоєння залишаються лише точкові рубчики, що з часом зливаються з оточуючою шкірою. Але й тут — рубець усе одно є, просто він мінімальний.

Чому ми не можемо просто клеїти шви

Розумію ваше роздратування, вже існують машини на автопілоті, а хірурги все ще шиють людей. Але давайте щиро, автопілот досі так собі.  Модні клейові шви - ще гірше.  

Так, клей може бути доречним при поверхневих ушкодженнях, дрібних порізах, коли не потрібно фіксувати глибокі шари. Але в серйозній пластичній хірургії — з багатошаровими тканинами, підшкірною підтримкою, різною товщиною дерми — "склеювання" створює лише ілюзію простоти. Результатом можуть стати провали тканин, некрасивий край рани або навіть її розходження.

Я б порівняв це зі спробою втримати складний каркас будівлі лише на клеї без внутрішнього армування.

Карта рубців: де шукати (або не шукати) після операції

Розташування рубців — одне з найчастіших питань пацієнтів. Залежно від зони втручання:

• Блефаропластика (пластика повік). Рубці ховаються в природних складках верхньої та нижньої повіки. Через кілька місяців навіть дерматолог зі спеціальним освітленням буде уважно придивлятися, де саме був розріз.
• Ринопластика (пластика носа). Якщо виконується закритим доступом — зовнішніх слідів взагалі немає. При відкритій ринопластиці рубець залишається на колумелі (перемичці між ніздрями), але він мінімальний і майже завжди стає непомітним з часом.
• Фейсліфтинг (підтяжка обличчя). Розрізи проходять по лінії росту волосся, перед і за вухами — тобто максимально сховані. При хорошій техніці через рік ці шви важко знайти навіть при уважному розгляданні.

• Абдомінопластика (пластика живота). Рубець розташовується низько — під лінією білизни. Він довший, ніж розрізи на обличчі, але при правильному загоєнні стає тонкою світлою лінією.
• Ліпосакція / ліпофілінг. Мікропроколи від канюль розташовуються стратегічно в малопомітних зонах, сліди після них — точкові й практично не помітні.
• Мамопластика (збільшення, зменшення, підтяжка грудей). Залежно від методики рубці можуть розташовуватися: навколо ареоли, по складці під грудьми або вертикально вниз від ареоли.

Келоїдні рубці: чи є чого боятися?

Шаную природну цікавість пацієнтів, які перед консультацією гуглять найстрашніше, що може статися. Цей пошук приводить їх до келоїдних рубців. 

Важливо розуміти — келоїдні рубці зустрічаються рідко. Це не просто "поганий шов", а особлива реакція сполучної тканини, яка має генетичну природу.

Найбільшу схильність до келоїдів мають: 

• пацієнти з темною або оливковою шкірою,
• люди, в яких уже раніше були келоїдні рубці після ран, пірсингу чи вакцинацій, 
• зони з підвищеним натягом шкіри (наприклад, груди, плечі, верхня частина спини).

Саме тому перед операцією я завжди обговорюю з пацієнтом історію попереднього загоєння. Якщо є схильність — ми плануємо додаткову профілактику ще до початку втручання: правильна техніка ушивання, профілактичні пластини, спеціальні креми, а за потреби — навіть превентивна лазерна терапія.

Більшість же пацієнтів взагалі не стикаються з келоїдними проблемами — загоєння йде за стандартним сценарієм і рубці поступово згладжуються.

Які питання варто обговорити з хірургом перед операцією

Щоб зменшити тривогу і краще розуміти, чого чекати після втручання, завжди рекомендую обговорити з лікарем кілька ключових моментів:

• Де будуть розташовані розрізи?
• Які методики ушивання будуть застосовані?
• Чи є у мене індивідуальні фактори ризику (тип шкіри, келоїдний анамнез, схильність до гіпертрофічних рубців)?
• Який догляд за швами потрібен буде після операції?
• Які методи реабілітації застосовуються у клініці для оптимізації загоєння?
• В які терміни варто очікувати остаточний вигляд рубців?

Чим більше ясності — тим менше страхів і несподіванок. А інформований пацієнт — завжди найкращий партнер у процесі відновлення.

Від кого залежить, яким буде рубець

Звичайно, майстерність хірурга — фундамент. Від його рук залежать і планування, і техніка шиття, і точність кожного руху.

Але не все вирішується в операційній. Дуже багато залежить від:

• суворого дотримання рекомендацій після операції,
• носіння компресійної білизни, правильного догляду за швами, обмеження фізичних навантажень у перші тижні,
• особливостей організму: генетики, типу шкіри, схильності до келоїдних або гіпертрофічних рубців.

Рубець — це пам’ять вашого тіла

Рубець — не ворог. Це тиха пам’ять організму про пройдений шлях, свідок ваших рішень і змін. Він не робить вас гіршими чи кращими — він просто є. І коли рубець створено уважними руками, доглянуто належним чином, він не стане тим, що псує естетику. Навпаки — стане ледь помітною частиною нової гармонії.