Епідеміолог Александрін: COVID-19 в умовах війни додав одну проблему. Інтерв'ю

Війна Росії проти України стала темою номер один, витіснивши на другий план усі інші питання, зокрема й коронавірус. Але інфекція не зникла 24 лютого. COVID-19 продовжує циркулювати в Україні, викликаючи захворювання.

Сьогодні українці практично не звертаються по медичну допомогу під час ковіду, статистика захворюваності не ведеться. Але в реанімації, як і раніше, потрапляють важкі хворі. Нова загроза поширення COVID-19 виникла у таборах для біженців.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив лікар-епідеміолог, засновник NEGIC, голова ГО "Інфекційний контроль в Україні" Андрій Александрін.

– Через війну ми забули про коронавірус. Таке враження, що 24 лютого в Україні закінчилась епідемія. Але ж це не так? Що із захворюваністю зараз? Що із заповненістю лікарень?

– Якщо коротко – коронавірус зараз ніхто не виявляє, і ніхто не звертається по медичну допомогу. Але важкі хворі є, зокрема в реанімаційних відділеннях. Зрозуміло, що зараз фокус уваги медиків трохи інший, він змістився на військові дії.

Ковіду поменшало, але він є. Я знаю це навіть зі свого оточення – є випадки, коли хворіють сім'ями. Тому нікуди він не подівся.

Особливо серйозна ситуація із захворюваністю у тих місцях, де в одному замкнутому приміщенні одночасно перебуває велика кількість переселенців. Наприклад, люди, які виїжджають за кордон і перебувають у таборах, у кампусах. Плюс там замало лікарень.

– Що ви скажете про нові штами COVID-19? Останній, який ми пам'ятаємо, – Омікрон. Чи ніколи зараз займатися визначенням штамів?

– Ніхто зараз не займається секвенуванням. У нашій країні і до війни це було проблемою.

– Знаю, раніше ви часто їздили регіонами, були в курсі ситуації із заповненістю ліжок.

– Ми і зараз їздимо. Щойно повернувся з Ірпеня та Бучі. Працювали там.

Є випадки коронавірусу, але поодинокі, якщо ми говоримо про регіони, особливо західні. Тому що люди не звертаються. Виявлення нових випадків захворювання на сьогодні практично зупинилося.

– Ви згадали Бучу та Ірпінь, що там зараз?

– Я не коментуватиму.

– Просто скажіть, чи працюють там лікарні?

– Не можу коментувати.

– З'явилася інформація про те, що частково відновилася вакцинація.

– Є безліч питань, з якими я не згоден. Я не згоден, як хтось поводиться. Але, мабуть, зараз неправильно говорити про це, щоб не вводити нікого у ступор і не вносити суперечності у суспільство.

– Просто скажіть, кому ви рекомендуєте пройти вакцинацію, якщо така можливість з'явиться, коли якась мобільна бригада приїде в той чи інший регіон?

– Людям, які не пройшли повний курс вакцинації, щонайменше дві дози, або якщо після другої дози пройшло пів року і більше, я рекомендую зробити щеплення.

Звертаю увагу на те, що для тих, хто пройшов повний курс вакцинації, наша держава збільшила термін дії сертифіката вакцинації до півтора року. Прокоментую це після війни.

– Останнє питання про великі скупчення людей, біженців, про яких ви згадали. Іноді в одному приміщенні змушені жити десятки людей, але вони забезпечені спільним душем, туалетом. Чи можуть такі місця становити епідемічну небезпеку – не лише з погляду зараження коронавірусом?

– Завжди там, де велика кількість людей, виникають загрози. Ми знаємо про спалахи кишкових захворювань. Це не лише у таборах для біженців, а й у готелях, у санаторіях тощо.

Коли люди користуються одним душем, є проблема поширення грибкових захворювань. Тому не треба забувати про різні інфекційні ризики. Звичайно ж, і наш Центр контролю захворюваності повинен, зокрема, не перевіряти, а готувати, допомагати із заходами інфекційної безпеки, інфекційного контролю.

– Тобто проводити знезараження тих самих ванн для загального користування?

– Так, звичайно. Але це в будь-якому разі має забезпечувати кожен власник чи кожен організатор. Це є невід'ємною умовою перебування людей в одному приміщенні.