Блог | Спалах лихоманки Ебола – трагедія чи чергова маніпуляція?
Ми часто чуємо від охочих на хайп ЗМІ фейкові новини про всілякі "страшні" й "вбивчі" віруси. Мавп’яча віспа, метапневмовірус, нескінченні мутації COVID-19 із азартними назвами, зрештою ось нещодавно хантавірус. Все це виглядає смішно, хоча й дещо дратує. Адже відволікає від насправді серйозних проблем. Які для людства досі не вирішені й є насправді дуже болючими та забирають чимало зусиль та ресурсів.
А саме страшне, за цими словами – "невирішені питання" – насправді криється нескінченно довга трагічна доля багатьох-багатьох нещасних людей, смерть рідних та постійний страх перед майбутнім.
Сьогодні ми маємо поговорити про справжнє прокляття Африки – тропічну геморагічну лихоманку – лихоманку Ебола. Зараз знову спалахнула в Конго локальна епідемія, яка вже встигла забрати життя майже сотні людей в лічені дні. І це, на превеликий жаль, не є сенсацією. Бо це повторюється постійно й буде повторюватися ще не один раз.
Якщо все так серйозно, чому досі немає ефективного лікування? Чому вірус не втратив своєї патогенності та продовжує бути смертельно небезпечним?
Де природний резервуар вірусу? Де вірус Ебола ховається в "міжсезоння", коли немає епідемій? Що наразі сталося в Африці?
Чи може вірус передаватись від людини до людини та спричинити спалах в іншому регіоні/країні/ континенті? Чи були раніше масштабні епідемії та яка статистика щодо лихоманки Ебола за останні 100 років?
Чи загрожує Україні вірус Ебола?
Всі ці питання будемо докладно розбирати.
Але перед тим, як поговорити безпосередньо вже про лихоманку Ебола та новини, які зараз відбуваються в Африці, треба для початку відійти трохи в сторону, згадавши та проаналізувавши ключові моменти співіснування людини та віруса.
Зазвичай, ми вважаємо, що вірус – це страшний монстр, який хоче нас реально вбити та загнати все людство назад в середньовічні часи. Однак це не зовсім так. Віруси (говоримо про них так, наче вони можуть мислити та щось планувати) не хочуть вбивати людину. Це їм НЕ ПОТРІБНО. Задача та головна мета будь-якої паразитарної форми життя – заразити якомога більше організмів, щоб безупинно розмножуватися та поширюватись у природі. Якщо всіх вбити, то вірус і сам зникне. Не буде людини (чи тварини) – вірусам прийде кінець. Саме тому еволюційно віруси вже давно відійшли від "смертельних" методів поширення, вибравши шлях м’якого співіснування в тваринній та людській популяцій, безсоромно заражаючи мільйони людей по багато разів за життя. Але, що важливо, не викликаючи катастрофічної летальності
Я знаю, ви вже готові сперечатися, висувати купу контраргументів та фактів, які суперечать цим тезам. І будете праві. Але лише частково.
Як виключення, віруси дійсно здатні вбивати імунно-скомпрометованих, із несприятливими генетичними мутаціями та вродженими поломками імунної відповіді, людей. Або ослаблених та виснажених тяжкими хронічними захворюваннями, хронічним стресом чи несприятливими умовами життя. Такі люди є вразливими й отримують із-за вірусів або пряму ушкоджуючу дію або небезпечні ускладнення. В тому числі, часто бактеріальні.
Наприклад, кір. Після появи антибіотиків та сучасної підтримуючої терапії смертність від кору різко знизилась, адже лікарі отримали можливість ефективно контролювати небезпечні бактеріальні ускладнення. Та ефективно контролювати поширення вірусу через вакцинацію.
Численні герпеси, віруси гепатитів А, В, С, Д та Е, більше ніж 200 респіраторних вірусів, кишкові віруси (норвовірус, ротавірус, вірус Коксакі тощо), кір, краснуха, паротит, навіть ВІЛ – все це приклади такого співіснування. Не завжди приємного, звісно, але не смертельного в короткій перспективі.
Але дійсно, є ще зовсім інша група вірусів. На протилежному боці цієї "м’якої" популяції патогенних для людини "команди", є зовсім інші "гравці". Смертельно небезпечні, які чомусь "не еволюціонували" за стільки часу й продовжують робити страшні епідемії та вбивати велику кількість людей.
Перелік їх не такий великий: вірус натуральної віспи (який вже зник з популяції), небезпечні мутантні штами вірусу грипу, вірус кліщового енцефаліту, вірус сказу та віруси, які викликають тропічні лихоманки. Один з них, про якого буде далі йти мова – вірус лихоманки Ебола. Людство відчайдушно намагається знайти порятунок – шукає все кращі та ефективніші ліки або вакцини. Десь виходить, десь не дуже…
Але логічно постає провокаційне питання яке вже звучало вище: чому ці віруси не втратили своєї патогенності та продовжують вбивати людей? Від чого насправді помирають люди? Точно від віруса?
В останньому питання криється підказка на правильну відповідь. Але не все одразу. До цього прийдемо. Спочатку поговоримо про Ебола.
Чекайте завтра на розлогий та насичений матеріал про лихоманку Ебола. Будемо разом відповідати на всі питання, перераховані вище. І можете додати своїх, що цікавить особливо почути. За необхідністю, я доповню це до свого матеріалу.
