Спеції, гостра їжа та гастрит: чи є зв'язок

3 хвилини
13,1 т.
Спеції, гостра їжа та гастрит: чи є зв'язок

"ВИКЛЮЧИТИ ГОСТРУ ЇЖУ"

Таке формулювання часто можна зустріти у призначеннях лікарів, які, мабуть, вже автоматично допомагають виживати забобонній інерції, мовляв, спеції агресивні та шкідливі для організму.

Наприклад, суб’єктивно ми припускаємо, що перець чилі у шлунку буде таким же пекучим, як і у роті після частування надто гострою стравою.

Далі вибудовується логічний ланцюг:

подразник → зростання кислотності у шлунку → виразка або щонайменше гастрит і печія.

Відео дня

До класичних подразників традиційно відносили куріння, алкогольні напої, а також кислу і гостру їжу. Всі вони гіпотетично мали стимулювати вироблення пепсину, гістаміну та гастрину. Остання двійка зумовлює збільшення продукції соляної кислоти у шлунку.

Еволюція наукових знань про значення шлункової кислоти, хоч і не перевернула все догори дриґом, але поступово й переконливо доводить важливість кислого середовища у шлунку. Тому дуже дивно чути, особливо від фахівців, про високу кислотність та проблеми, які вона зумовлює.

Насправді ж ще сорок років тому австралійці Уорен і Маршал з’ясували, що гастрит і виразка найчастіше спричинюються інфекцією Helicobacter pylori. Поки це відкриття не спростоване і, відверто кажучи, причин для його спростування не вбачається, незважаючи на вперте небажання частини медичного соціуму вірити в очевидне.

Добре, що частка тих, хто сумнівається, невпинно зменшується. І не в останню чергу тому, що випадків виразки шлунку або дванадцятипалої кишки стало у декілька разів менше. Очевидно і підтверджено, що це сталося завдяки застосуванню ефективної антибактеріальної терапії у лікуванні хворих.

Повертаючись до спецій і, зокрема, гострого перцю, варто згадати фундаментальні дослідження цього питання. У період між 50-ми та 80-ми роками ХХ століття було здійснено багато спроб поставити крапки над "і".

Розчини різних видів перцю вводились через зонд у шлунок здорових і хворих людей, в яких якраз тривало загоєння виразок. Після введення вимірювались рівні рН, оцінювалась ендоскопічна картина тощо.

Загальні висновки цих спостережень полягають у тому, що введення великих доз чилійського перцю натще здоровим людям безпосередньо у шлунок призводить до незначної відповіді у вигляді помірного збільшення продукції соляної кислоти у шлунку та появи помірної гіперемії слизової оболонки.

Зрозуміло, що ми не їмо перцю без супроводу інших харчових продуктів, тому вираженість описаних наслідків буде суттєво меншою при вживанні навіть досить гострої їжі. Але, звісно, люди можуть значно відрізнятись за переносимістю тих чи інших продуктів, страв і гостра їжа не буде винятком з цього правила.

Водночас, зовсім немає серйозної наукової бази на підтвердження гіпотетичного зв'язку між вживанням звичайної кількості гострої їжі та появою гастриту або виразки. Їх викликають зовсім інші причини, включаючи згадану вище інфекцію Helicobacter pylori, протизапальні ліки та, ймовірно, алкоголь.

Ба більше, у низці досліджень було продемонстровано протективний ефект спецій відносно впливу агресивних факторів на слизову оболонку шлунку. Експериментальні та клінічні дані підтверджують противиразкову дію (зокрема, капсаїцину – алкалоїду перцю чилі) і цитопротекторні ефекти імбиру.

Значну увагу, з огляду на потенційну користь, привертає антиоксидантна дія великого переліку спецій: гвоздики, чорного перцю, орегано, кориці, імбиру, куркуми та багатьох інших. Здатність нейтралізувати вільні радикали стає у нагоді при загоєнні зовнішніх та внутрішніх ушкоджень, а також має доведену спроможність зменшувати ризик раку.

Зелень, прянощі та спеції володіють багатьма іншими корисними властивостями. Серед вивчених і підтверджених варто згадати антибактеріальну дію (цибуля, часник, орегано, гвоздика), противірусні ефекти (прованські трави, розмарин), протизапальні ефекти (чебрець, базилік, перець чилі та чорний перець, мускатний горіх, орегано, кверцетин, ресвератрол та інші).

Окремо звернемо увагу на вплив зелені, прянощів та спецій на здоров’я серцево-судинної системи. Багато досліджень провели, аби вивчити вплив споживання часнику, куркуми та імбиру на ризик і перебіг таких поширених і небезпечних захворювань, як артеріальна гіпертензія та ішемічна хвороба серця.

Не претендуючи на роль панацеї, ці природні рослинні продукти сприяють зниженню артеріального тиску та поліпшенню профілю інших кардіометаболічних маркерів.

Пам’ятаючи про ризики, пов’язані з надмірним вмістом солі, поважаючи традиції та задоволення, яке отримують українці від смачної їжі, пораджу вживати більше зелені, спецій і прянощів.

Вони володіють багатьма корисними властивостями і дозволяють компенсувати зміни смаку при суттєвому обмежені солі.

Усім смачного!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.