Нацпротокол щодо COVID-19 – "експеримент" чи порятунок? Час і ВООЗ розставили крапки

6 хвилин
3,3 т.
Нацпротокол щодо COVID-19 – 'експеримент' чи порятунок? Час і ВООЗ розставили крапки

Боротьбу з пандемією коронавируса в Україні складно назвати дуже вже успішною. Перебої із забезпеченням медиків якісним захистом, а лікарень – необхідними препаратами, медобладнанням і киснем, зрив кампанії по вакцинації і провал у комунікації держави з громадянами з приводу серйозності захворювання коштував Україні дуже дорого. Тож заяви про "чемпіонство в боротьбі з коронавірусом" з боку вищих посадових осіб України в кращому випадку викликали нервові смішки і кпини, в гіршому – неприкриту агресію.

Проте у дечому Україна дійсно і без тіні іронії – випереджає чимало країн.

Зокрема – і в створенні протоколу лікування, ефективність складових якого зараз підтверджують у Всесвітній організації охорони здоров'я.

На початку липня цього року, після проведення масштабних досліджень, ВООЗ рекомендувала до використання препарат Тоцілізумаб. Вчені, результати дослідження яких були опубліковані в журналі Американської медичної асоціації, виявили, що цей імуномодулятор дозволяє помітно знижувати рівень смертності від коронавірусу і частоту підключень пацієнтів до ШВЛ.

Відео дня

А ось в Україні тоцілізумаб використовують при лікуванні коронавірусу вже понад рік. Ще минулої весни цей препарат був включений до вітчизняного протоколу лікування нової хвороби сучасності – COVID-19. І сталося це багато в чому завдяки головному інфекціоністу країни, завідуючій кафедрою інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця Ользі Голубовській. Саме вона звернула увагу на те, який ефект дало застосування тоцілізумабу при лікуванні її колеги – і, пройшовши через критику, звинувачення і скепсис, домоглася введення цього препарату в протокол лікування коронавірусу.

"Рівно рік тому я опублікувала цей досить яскравий і, як показала далі практика, частий приклад. Рятували ми тоді співробітницю саме тоцілізумабом, препарат був у нас в клініці тільки завдяки спонсорам. Чого тільки не довелося мені вислухати за цей рік про те, що тоцілізумаб – неефективний, немає доказів і взагалі від нього гірше. І ось два дні тому ВООЗ внесла цей препарат до списку тих, які помітно знижують смертність від COVID-19 і потребу в ШВЛ", - написала Голубовська на своїй сторінці в Фейсбук 8 липня.

За даними вчених з Королівського коледжу Лондона, Брістольського університету і Фонду охорони здоров'я Гая і Сент-Томосу, які і досліджували ефективність тоцілізумабу при лікуванні коронавірусу, його застосування на 17% знижує ризик смерті пацієнта і на 21% убезпечує від необхідності підключення до ШВЛ. Іншими словами, тільки включення цього препарату до протоколу лікування гіпотетично врятувало від смерті або найскладніших наслідків хвороби тисячі людей. Людей, які могли б померти, якби українські лікарі покладалися виключно на розробки, досягнення і дослідження зарубіжних колег.

Але ж таких "ноу-хау" від українських медиків – а отже, і врятованих життів – значно більше.

Наприклад, українські медики одними з перших звернули увагу на рослинний флавоід кврцетін, що міститься в багатьох рослинах, фруктах і овочах. Традиційно його використовували при лікуванні захворювань серцево-судинної системи, інфарктах та інсультах. Коли ж людство зіштовхнулося з COVID-19, виявилося, що кверцетин здатний знижувати ризик тромбоутворення, яке є однією з поширених причин смертей від коронавірусу.

"Коли виник COVID-19, ми дізналися (і вже всі знають зараз), що однією з великих проблем є всілякі тромбози, весь світ зацікавився тими препаратами, які можуть знизити ризики їх утворення. Мова не йде про панацею в лікуванні COVID-19, адже все лікування комплексне, багатогранне і націлене на зниження ризиків різних подій, пов'язаних з механізмом розвитку захворювання", - цитувало в квітні Голубовську видання УНН.

Це речовина була включена до одного з кращих протоколів лікування коронавірусу – Вірджинського протоколу американської школи невідкладної терапії пульмонології – як препарат, здатний "пригальмовувати" розвиток COVID-19 і пневмонії та ефективний при лікуванні легень, якщо хвороба вже розвинулася.

При цьому саме українським ученим ще в 90-х роках минулого століття вдалося вирішити проблему низької біодоступності кверцетину: вітчизняні біотехнологи синтезували розчинну форму цього рослинного флавоіду, внутрішньовенне введення якої дозволяє підвищити біодоступність до 100%.

"У нас у країні пройшло клінічне дослідження вже саме в розрізі COVID-19. Його кінцевою точкою була оцінка ступеня розвитку індукційного синдрому (активності ферментів метаболізму внаслідок впливу на них лікарського засобу. - Ред.) і його тривалості. За цими двома параметрами при використанні кверцетину отримані позитивні результати. Тому вважаю, що кверцетин повинен комплексно і активно використовуватися і надалі", - коментувала цієї весни Голубовська включення кверцетину до протоколу лікування коронавірусу.

Втім, і сам факт затвердження навесні 2020 року вітчизняного протоколу лікування – багато в чому її заслуга.

З моменту затвердження національний протокол лікування коронавірусу зазнавав критики, зокрема, з боку симпатиків Уляни Супрун і самої ексвиконувачки обов'язків міністра охорони здоров'я. Супрун, зокрема, стверджувала, що ліки, затверджені протоколом, "не мають науково обґрунтованих даних щодо ефективності і безпеки застосування в клінічній практиці і зараз застосовуються лише експерементально". На її думку, твердження такого протоколу на рівні країни є "дуже небезпечним явищем і в цілому виглядає як масовий експеримент над українцями".

Ось тільки ексміністр охорони здоров'я забувала згадати про те, що навесні 2020-го в світі в цілому мало хто повністю розумів, що таке COVID-19, як його лікувати і які препарати застосовувати. Всі країни світу проходили процес пошуку шляхів приборкання пандемії одночасно. Адже людей потрібно було лікувати тут і зараз. У інфікованих пацієнтів не було часу на очікування проходження всіх етапів доказової медицини.

Замість Супрун про це згадала Голубовська, парируючи нападки ексглави МОЗ.

"Ми, як усі нормальні країни, ми ж це робили все життя, ми просто при Супрун відмовилися чомусь від протоколів лікування. А ви розумієте, тут така ситуація: "міжнародні протоколи, нас будуть всіх лікувати за міжнародними протоколами, ви тут всі корупціонери, погані у нас протоколи". А це виникла така ситуація, де немає міжнародних протоколів. Ну немає їх, з різних причин, не буду зараз пояснювати. І як це, ви розумієте, щоб у нас було. І наш протокол, як у всіх цивілізованих країнах, уже 6 разів оновлювався. 5 або 6 разів, я не пам'ятаю. Ми його мало не щомісяця оновлюємо. Хоча трохи, але ми там по діагностиці додали - побачили в клініці щось таке, для лікарів полегшуємо" , – говорила Голубовська в ефірі одного із загальнонаціональних каналів в січні 2021 року.

Колеги Голубовської – практикуючі лікарі-інфекціоністи – відзначали також виняткову важливість утвердження власного протоколу лікування коронавірусу на самому початку пандемії не тільки з точки зору окремих його складових. Уже сам факт його наявності допомагав медикам подолати певний "ступор".

"Протокол потрібен насамперед для того, щоб лікарі не боялися лікувати цих пацієнтів. Лікарі не бояться інфікуватися. Проблема інша – юридична. Як лікар, я не можу поставити свою печатку на призначенні, яке не затверджене в Україні. Ми зобов'язані мати юридичне обґрунтування, щоб лікарі законно призначали препарати", – говорив лікар-інфекціоніст з Ужгорода Віктор Петров.

Але поки лікарі в лікарнях лікували українців відповідно до національного протоколу лікування – в ЗМІ його нещадно критикували.

"Пристрасті по протоколу ви спостерігали цілий рік? Що ми в протокол не введемо – маса диванних експертів [з'являється]. Дійшло до того, що люди іноді відмовляються від лікування, тому що вони в Facebook чергову істерику прочитали", – так коментувала довколаковідні пристрасті сама головний інфекціоніст.

При цьому навіть найвідчайдушніші критики українського протоколу лікування в цілому не можуть заперечувати: кількість жертв коронавірусу в Україні могла би бути значно вищою. Адже в бідній країні з практично зруйнованою системою охорони здоров'я рівень смертності від коронавірусної інфекції, за загальнодоступними даними, - в 3,5 рази нижче, ніж у благополучній Великобританії. У забезпеченої Франції ж рівень смертності перевищував українські показники в 2,5 рази.

І те, що Україна за рівнем смертності займала не 1-е, а 34 місце в Європі – не випадковість, не диво, а досягнення українських медиків і лікарів, результат їх самовідданості і здатності досягати результатів попри все.

"Ми боремося за кожне людське життя", – неодноразово говорила Голубовська у відповідь на нещадну критику і звинувачення на свою адресу. І сухі цифри краще від слів підтверджують: у тактичному і стратегічному відношенні у війні з коронавірусом Україна рухається хай і повільно, але в вірному напрямку.

Адже ціна помилок могла бути куди вищою.