Відео дня
Блог | Українська медицина: повільна агонія
Сьогоднішній стан української медицини вже не викликає здивування — лише гірке розуміння того, що ми стали свідками її планомірного демонтажу. Це не збіг обставин і не побічний ефект реформ. Це цілеспрямована політика, наслідки якої ми вже відчуваємо на собі.
Бюрократична пастка: як НСЗУ стала гальмом
Національна служба здоров’я України, яка повинна була стати "мотором" медичної реформи, перетворилася на черговий бюрократичний бар’єр. Замість справедливого розподілу коштів ми бачимо непрозору систему фінансування, знижувальні коефіцієнти, затримки у виплатах за вже надані послуги.
Наприклад, введення коефіцієнта 0.6 для фінансування онкологічних закладів фактично унеможливлює закупівлю сучасного обладнання, яке рятує життя.
Факт: Порт-катетери, рекомендовані для тривалої хіміотерапії (згідно з протоколами NCCN, ASCO), значно знижують ризик ускладнень і поліпшують якість життя пацієнтів. Їхня відсутність — це не дрібниця, а пряме погіршення прогнозів для хворих.
Повернення у минуле: деградація лікування
Скорочення тарифів унеможливлює використання шовних апаратів, лапароскопічного інструментарію та іншого сучасного оснащення. Це — не просто незручності. Це повернення до ручного зшивання тканин, більшої тривалості операцій, вищої ймовірності ускладнень.
Наукові дані: Згідно з дослідженнями в JAMA Surgery, використання автоматичних шовних апаратів знижує кількість післяопераційних ускладнень на 23% у порівнянні з ручною технікою. Відмова від них — прямий удар по безпеці пацієнта.
Не реформа, а демонтаж
Це не "тимчасові труднощі", як нам кажуть з екранів. Це — послідовна стратегія згортання державної медицини. Міністр охорони здоров’я прямо заявляє: все, що не входить у перелік гарантованих послуг, має оплачуватись пацієнтом. Тобто — все більше послуг стане платним. Без жодного розширення пакету гарантій, лише його урізання.
І це на фоні скорочення міжнародної допомоги. USAID, який раніше був одним з основних донорів розвитку медичних інституцій в Україні, скорочує підтримку. Після зміни політичного курсу США майже зупинилось виділення коштів на зовнішні програми — і медична галузь України опинилася без зовнішньої "подушки безпеки".
Виснаження системи: лікарі йдуть
Низькі зарплати, постійні затримки, відсутність ресурсів і знецінення праці ведуть до масового відтоку медиків за кордон. Уже зараз у деяких регіонах бракує анестезіологів, онкологів, вузькопрофільних хірургів.
Статистика: За даними МОЗ, у 2023 році понад 7 тисяч українських лікарів виїхали на постійне місце роботи до ЄС. Це не просто цифра — це втрата людського потенціалу, якого не буде ким замінити найближчим часом.
Відкритий ринок: приватизація під прикриттям
Законопроєкт №6013 створює умови для передачі медзакладів у приватні руки. Лікарні доводять до банкрутства, після чого вони або закриваються, або "врятовуються" інвестором. Але інвестор не зайде в депресивні райони, де медицина — збиткова за визначенням. Результат — відсутність лікарень у селах і райцентрах.
Доказ: У 2024 році вже було зафіксовано понад 120 випадків закриття або перепрофілювання районних лікарень, згідно з аналітикою Рахункової палати.
Підсумок: повзучий колапс
Це не "складнощі реформування", а зрежисований демонтаж державної системи охорони здоров’я. Держава фактично усувається від відповідальності. Медицину перетворюють на комерційний ринок, де виживає не той, хто має хворобу, а той, хто має гроші. Це не лише соціальна несправедливість, а й стратегічна загроза: без доступу до якісної медицини країна втрачає не лише здоров’я нації, а й здатність протистояти кризам.
Медична система — це один із наріжних каменів національної безпеки.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...